Казки з енергозбереження

Казка про електроенергію

    В наш час люди не уявляють свого життя без енергії, електричного світла,  електроприладів... І багато хто вже не пам’ятає тих часів, у які і трапилась ця історія.

     А відбувалося це дуже давно, коли дерева росли такі високі, що торкались до небес, коли люди не знали свободи і жили під владою злого чарівника…

        Чарівника звали Кіот, він був дуже могутній, і люди нічого не могли йому зробити, бо повністю від нього залежали. Він мав таємничу силу – електроенергію, від цього робив, що хотів, був дуже багатий, і ні з ким не хотів ділитись. У замку де він жив була відведена спеціальна таємна кімната в якій він тримав електроенергію.

          Під владою злого чарівника люд жив вже дуже довго. Всі жили в невеличких поселеннях. Виживали з того, що обробляли землю, вирощували рослини, доглядали за  тваринами, але біда була в тому, що кожний місяць, до кожного поселення, прилітали темні лицарі – слуги-воїни чарівника Кіота - і забирали у бідних людей половину всього нажитого і придбаного.   

          Одного разу в ясний, сонячний день в лісі збирала ягоди молода дівчина, мешканка поселення Сток. Її звали  Дочка Сонця і Світла, але всі називали її просто – Світлана.

          День був, напрочуд, гарний. Втамувавши свою спрагу в дзвінкому струмку, який був дзеркально чистий, а вода з нього мала такий приємний смак, дівчина не поспішала додому, слухала пісні пташок, шепіт вітру і голоси лісу, непомітно для себе заснула біля струмочку на полянці...

       Коли прокинулась, був вже глухий вечір: „Ой, як же я могла заснути, батько мабуть дуже хвилюється...”- подумала Світлана і хутчіш побігла у напрямку до свого поселення.

      Дівчина жила удвох із своїм стареньким батьком, жили дуже бідно, але  Світланка була дуже веселою, всі в поселенні її знали і любили.  Коли вона повернулась додому, то побачила вмираючого батька:

-         Що сталось? - у розпачі, почала питати у людей, що стояли поруч.

-         Сьогодні прилітали темні лицарі, збирали данину; твій батько відмовився їм щось давати, і вони дуже сильно побили його... – відповіла бабуся Ганна.

     Скільки з того дня минуло часу ніхто вже не пам’ятає, але невдовзі батько Світлани помер. Вона не знала, що робити. Три дні і три ночі плакала дівчина над могилою свого батька. А на четвертий день, явилась до Світлани душа її батька, мовила до неї:

-         Доне моя, могутню силу має чарівник Кіот, ця сила називається електроенергією. Електроенергія не належить йому, вона належить всім людям. Але Кіот не хоче ні з ким ділитись. Ти повинна звільнити електроенергію, тоді ти звільниш всіх людей від влади злого чарівника і помстишся за мене. Треба пробратись до замку злого чарівника і знайти чарівні двері з великими червоними гратами.  Двері не прості, а зачаровані! Простою силою, чи ключами їх не відімкнеш, треба промовити чарівне слово тричі. А чарівне слово – струм. Іди ж дочко моя, Донько Сонця і Світла, іди, бо то твоя доля. І не журися через мене, все в тебе буде добре, от побачиш.

   І Світлана пішла, хоч була і перелякана, але сповнена рішучості. Пішла не знаючи куди , йшла за покликом серця, назад не оберталась, йшла вже майже тиждень. Дорога була не легка і лежала через ліс. Вдень дівчина пробиралась через гущавину, а вночі відпочивала. І не на хвилину її серце не виявляло страху, вночі одна в лісі, навкруги дикі звірі, але Світлана нітрохи не боялась, вона знала, її охороняє дух батька. Іноді на її шляху зустрічалися люди, але ніхто не знав де знаходиться замок злого чарівника Кіота, і як туди можна знайти дорогу. Але дівчина не засмучувалася. І ось одного дня вона зіткнулась з купкою повстанців. Це були молоді хлопці. Вони теж шукали замок злого чарівника, щоб виправити несправедливість, яку він чинить.

 -  Пішли з нами, все одно туди ж дорога, разом веселіше, та й не треба молодій дівчині ходити одній, краще вже з нами. – запропонував один з повстанців.

    Світлана відразу дала свою згоду, адже, хлопець, що її запросив дуже сподобався дівчині. Його звали Романом. Вони всі швидко потоваришували, і йшли на зустріч пригодам. Йшли вдень, вночі, йшли дуже довго, і от нарешті десь вдалечині, побачили стіни замку.

-         Ну ось ми і прийшли. – мовив повстанець Роман, - Що тепер будемо робити?

-         Я знаю одну велику таємницю, чаклун Кіот у себе в замку ховає велику силу – електроенергію. І якщо її звільнити, то Кіот втратить всю свою могутність і більше не зможе керувати людьми! Всі його злі чари зникнуть. Він втратить всю свою владу і людство нарешті зможе відчути свободу! – Світлана була готова на все, задля свободи свого народу.

-         Це дуже важливо! Ми не знали, як здолати злого чаклуна, але тепер, я знаю точно, перемога буде за нами!

         І вони рушили до стін замку. Дорога була важка, їм потрібно було пробиратись через гущавину, з великою кількістю пасток і небезпеки. Не всі подолали цю відстань, багато полягло дорогою, але вони мали надію, що такою ціною всі люди стануть вільними. Кіот мав силу бачити все і відразу ж дізнався, що до стін його замку наближаються вороги, і хоч як важко і складно було пройти через пастки, все ж, повстанці пройшли. А чаклун цього не очікував і був дуже розлючений! Він вислав своїх темних лицарів, щоб вони зупинили людей. Лицарі переважали в кількості і могутності, але не в розумі. Зустрівши біля стін замку темних воїнів, повстанці, просто схитрували. Роман і Світлана сховались в кущах, а всі інші хлопці-повстанці, мужньо билися з нападниками.

        Світлана з хлопцем пробрались у замок, але тепер вони повинні були знайти чарівні двері, а це було не так просто, бо двері були дуже ретельно заховані. Йшли темними коридорами, здавалося їм не буде кінця. Але раптом на їх шляху з’явився сам чаклун Кіот. Світлана знала, що все це означало: чарівні двері поряд. Нарешті вона побачила їх. Дуже великі чорні двері з масивними червоними гратами і дуже великим золотим замком.

-         Навіщо ви сюди прийшли? – з погрозою в голосі спитав Кіот.

-         Я прийшов перемогти тебе, щоб ти більше не мав влади над людьми.

            Роман вирішив відволікти чаклуна, щоб Світлана мала змогу звільнити електроенергію.

             Кіот був дуже страшний, але Роман його не боявся, і був готовий з ним битися. Злий чаклун наблизився і почалася битва, не на життя, а на смерть. В цей час Світлана встигла підбігти до дверей і промовити чарівні слова: струм, струм, струм. В цю мить золотий замок зламався, двері відчинились і злий чаклун Кіот зник назавжди. Бо вся його сила, його безсмертне життя знаходилося за цими дверима.

   З того часу люди почали використовувати електроенергію: будувати гідроелектростан-ції, заводи, фабрики. Люди здобули свободу. А, що було з Світланою і Романом, це вже інша розповідь, але можу сказати одне: вони одружились і жили довго та щасливо!

***

Електроенергію здобути не просто!

Треба пройти не по одному мосту,

Багато сили треба докласти,

Щоб у злого чарівника свободу украсти,

Забрати те, що людям належить.

І нехай його це збентежить.

Силу має електроенергія значну,

Я без неї нічого не почну

Вона всюди куди не подивись

Марнувати її не берись!!!

 ***

Сказка об электричестве

       В одном большом и красивом городе, в большом и красивом замке, находящемся на берегу реки около леса, жила-была девочка, звали её Электра. Обладала она необыкновенными способностями. Ежедневно с самого раннего утра и до позднего вечера неустанно трудилась девочка. С её помощью работали фабрики и заводы, телевизоры и радиоприёмники, телефоны и холодильники, в общем, всё то, что приводится в движение благодаря электрическим двигателям. Ведь от электричества работает вся электронно-вычислительная техника, благодаря которой осуществляется контроль над огромным количеством производственных процессов.

       Ни с кем не ссорилась Электра. Всё у неё было хорошо. Но в один прекрасный день один очень плохой и злой человек, который завидовал умениям Электры, сильно обидел её.

       Утром она проснулась в плохом настроении, совершенно разбитая и обиженная на людей, поэтому не захотела больше ничего хорошего делать для них. Ей не хотелось вставать с постели: силы с каждой минутой покидали её,  разболелась голова,  запершило в горле от обиды.  Электра чихнула, и огромный электрический разряд озарил все вокруг, загремел гром, ударила молния. Проходили долгие часы, а Электра всё не поднималась, она совершенно забыла о жителях большого и красивого города…

       А огромный город погрузился в темноту.  Остановился транспорт, перестали работать все электротехнические приборы. Даже автомобили и те не могли тронуться с места, перестало работать отопление, прекратилась подача воды в дома, и люди сидели дома без света. Остановились заводы и фабрики. Внезапное исчезновение электричества привело город к глобальной катастрофе. Все жители города всполошились и заволновались, начали искать причину и вспомнили об Электре. 

       Половина города пришла просить Электру вернуться на работу, даже обидчик испугался  и  вместе со всеми пришел просить прощения.

       Тронутая вниманием людей, их обещаниями правильно и только по потребности использовать необыкновенные способности девочки – электроэнергию,  Электра вернулась. И снова засиял город множеством огней, заработали фабрики и заводы. Тогда все жители окончательно убедились в том, что электроэнергия занимает ведущую роль в современной жизни.

      Во-первых, электроэнергия наиболее универсальна, она легко превращается в тепловую, химическую, механическую, световую.

      Во-вторых, электрическую энергию удобно распределять между самыми различными потребностями.  Даже в нашей квартире от одной электросети питаются радиоприёмник и телевизор, холодильник и утюг, магнитофон и пылесос.

      В-третьих, электрическую энергию можно довольно просто распределять на большие расстояния   без значительных потерь. И все вокруг знают, что электричество остаётся основой научного и технического процесса общества.

      «Давайте использовать электроэнергию рационально, а не тратить ее бесцельно!» - под таким лозунгом и до сих пор живут горожане большого и красивого города, уважая все то, что дает им Электра.